Ти все життя шалено поспішаєш,
Кудись біжиш невпинно з перших днів,
А поза тим, вже й сам не помічаєш
нікого... А себе- то й поготів...
Малим хлопчатком з мамою за руку ,
Щоранку мчав щодуху в дитсадок,
А потім в школу, по "граніт науки",
Як вітер приганявся на урок ...
І далі вже й студент широкоплечий
Бігом на пари у старезний ВУЗ,
А по суботах, стрімголов, під вечір,
-Торкнутися б скоріш коханих вуст ...
...Робота , друзі , діти , внуки, дача-
Як вихор пролітають попри нас ...
І все життя стоїть одна задача -
Як же хоч трішки згальмувати час?..
...Лише, як в гості старість завітає ,
Пора прощання ступить на поріг,
Тільки тоді,...оглянувшись , спитаєш
в самого себе... :"А куди ж я біг?"
***
© Copyright: Шморон Наталия, 2018
Свидетельство о публикации №118050101929
Свидетельство о публикации №118050101929
Рецензии