Повигорало листя на каштанах

Повигорало листя на каштанах,сумує день ,в цноті горить зоря.
Кришталем почуття застигли в спалах,-- то серце моє в грудях догора!
Плаксива осінь ревно тягнеться до літа,холодна ніч,палає сонцем день.
Душа болить беззахисна,тендітна,чомусь гукає сумних спів пісень!
Мовчазні рейки повитягувались в жили,тіпа вагон десь блудить далечінь.
Машини поз'їзджались  в  темний вирій,піщаний сморід,залізних нервів тінь.
Несе в жагу пекучу моя доля,провини сіль  спина приймає знов.
Чом люблять злидні бідного холопа,аж закипає у жилах його кров!
Та  знову ходить думка над полями, в застиглих дзеркалах  кривих річок,
Під вікнами,де очі плачуть мами,де сум таївся рідних діточок!
О, Україна,ненька моя люба,за що у Бога кару ти несеш,
Квітучий край,та в злиднях потонула і як каштан у смороді  живеш!


Рецензии
Валерий!!!!Спасибо за стих!!!

Запорожская обл, гор Днепрорудное! Ул Ленина, каштаны!

Как мне не хотелось оттуда уезжать. Там прошло детство сына!

Там у нас прекрасные сады- абрикосы и черешни!

Читайте мой стих:" Я к тебе прикоснусь нежно-нежно..."

С уважением Анна.

Анна Васильевна Шалыго   01.09.2018 03:16     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.