Повигорало листя на каштанах
Кришталем почуття застигли в спалах,-- то серце моє в грудях догора!
Плаксива осінь ревно тягнеться до літа,холодна ніч,палає сонцем день.
Душа болить беззахисна,тендітна,чомусь гукає сумних спів пісень!
Мовчазні рейки повитягувались в жили,тіпа вагон десь блудить далечінь.
Машини поз'їзджались в темний вирій,піщаний сморід,залізних нервів тінь.
Несе в жагу пекучу моя доля,провини сіль спина приймає знов.
Чом люблять злидні бідного холопа,аж закипає у жилах його кров!
Та знову ходить думка над полями, в застиглих дзеркалах кривих річок,
Під вікнами,де очі плачуть мами,де сум таївся рідних діточок!
О, Україна,ненька моя люба,за що у Бога кару ти несеш,
Квітучий край,та в злиднях потонула і як каштан у смороді живеш!
Свидетельство о публикации №118042907134
Запорожская обл, гор Днепрорудное! Ул Ленина, каштаны!
Как мне не хотелось оттуда уезжать. Там прошло детство сына!
Там у нас прекрасные сады- абрикосы и черешни!
Читайте мой стих:" Я к тебе прикоснусь нежно-нежно..."
С уважением Анна.
Анна Васильевна Шалыго 01.09.2018 03:16 Заявить о нарушении