Але ж якi в нього очi
Горіхово-зеленаві.
Я в них пірнути хочу...
Мов червнева отава:
Лисячі, іронічні...
Вії – немов фіранки.
Так би й дивилась вічно
З вечора і до ранку.
До нестями щаслива,
Я б милувалась довік
Очима, що мов оливи
Сяють з-під листя повік...
23.04.18
Свидетельство о публикации №118042900303