Не торкнуся чола, коли усмішку зронить зі сну,
ледь помітну, цнотливо-смиренну, і лИшить на личку...
Він - мій Янгол!.. однак те не скоро збагну,
бо присутність його крім любові породжує звичку
чути вранці щоразу:
- Матусю, прокиньсь, я не сплю,
і вже зо дві години твій сон стережу терпеливо!
Бо тобі не казав ще сьогодні, як міцно люблю,
від обіймів твоїх материнських який я щасливий!
Прокидаюся радо, - ті слова чарівнІ, мов бальзам
на згорьоване серце... хай навіть лунають в уяві...
Є краплина нектару у дьогті непроханих драм,
як приємна гірчинка в моїй підсолодженній каві.
Сон у Янгола тихий... придивляюсь, чи дихає? Так!
Однотонний мій світ у ту ж мить розфарбовує втіха!..
Не торкнуся чола,- його усмішка - Господа знак,
що з синочком нас Бог уберіг цього ранку від лиха.
Усмiшка
© Copyright: Ева Сокол 2, 2018
Свидетельство о публикации №118042800551
Свидетельство о публикации №118042800551
Рецензии