Гайдамаки

Ой ти земле моя рідна,
Степе мій широкий!
Все було, та нині бідно,
Ще й тариф високий.
Чорти кляті заправляють,
Що в людському тілі,
Люд хоронять, бал гуляють
Палачі умілі.

Куди не плюнь-там ж**овин,
Потомок Іуди.
Душі Православних лове,
Подуріли люди.
Поз'їжали браття з глузду,
Сміючись завзято.
Були в дупі, стали в гузні,
Гузностан проклятий.
Дохнуть люди як ті мухи,
Віка доживають.
Пійла баранам з макухи,
В яслі корм кидають.
Інтернети в хлів пустили,
"Їште розважайтесь")
За уми людей зловили,
Мовчіть та не лайтесь.
Церкву рідну осквернили!
Кляті дупоблуди.
Нема Віри - нема Слави
То й щастя не буде.

Дніпро стогне і голосить
Сльози проливає.
От стида кончину просить,
Та тої не має.
Стидно славному за Неньку,
За нарід красніє.
Плачем омива рідненьку,
Всихає, міліє.
Верби берегом погнулись,
Виї похилили.
Славнії часи минули,
В крові їх втопили.

Дуби крепкі зашуміли.
Шепочуть смереки.
Чи почули чи узріли,
Що вже не далеко.
Гайдамаки повставали,
Вогні запалили.
Проти рабства-тоді встали,
Зараз-із могили.
Я Вірую, вірно знаю!
Що Небо поможе.
Запануєм в своїм раю,
Поможи нам Боже!