1
Начаклую милому, навіщую,
на роки накличу снаги весни,-
хай нарешті серце своє почує,
розгадає свої таємничі сни,
бо без того не знати йому покОю,
бо без того душа - нескінченний дзвін...
затулю від болю і бід собою,
щоби радість дитячу міг втримать він...
2
Хай поверне пам'ять мого АдАма,
про якого відають я і Бог,
ще допоки не стала вселенська драма
тягарем обтяжливим для обох...
Поза Пеклом, Раєм, ЕдЕмським садом,
дивовижним прахом в руках Творця,
пізнавали ніжну любов і зраду,
розбивати вчились лоби й серця...
3
Попри звичну жіночу втому,
я навію, коханий, ще
спомин про стежину додому,
забуттям змиту, мов дощем.
В день ясний, подібно Ікару,
злетимо в небесну глибінь...
аби батькову звідать кару,-
обернутись прахом... амінь.
Чаклунка
© Copyright: Ева Сокол 2, 2018
Свидетельство о публикации №118042800301
Свидетельство о публикации №118042800301
Рецензии
Почти понимаю... :-) Прекрасные зарисовки, Ева... Удачи тебе...
Сергей Колногузенко 06.05.2018 16:26 • Заявить о нарушении
Сергей Колногузенко 06.05.2018 16:26 • Заявить о нарушении
Да я и сама только почти понимаю))) Искренне благодарю, Сергей! С приближающимся праздником, с Днём Победы!
С наилучшими пожеланиями,
Ева Сокол 2 07.05.2018 09:50 Заявить о нарушении
С наилучшими пожеланиями,
Ева Сокол 2 07.05.2018 09:50 Заявить о нарушении