Печалишься... Маргарита Метелецкая
Печалишься, что больше не люблю
Апрельской ночи сказочной покрова?
Поверь, и рассчастливая подкова
Не манит – силы крест нести молю,
Груз тяжеленек ибо, словно труд
Сизифов безуспешный и безмерный…
И мудрствую: а где ж тот выход верный,
Чтоб суд календаря не на осуд?..
В мечтаньях тайных – шёпотом тону...
В Твоё, как в нежность, Имя б завернуться…
Ветра же отрезвляюще смеются:
«Минуть водоворот судьбы? Ну-ну».
Нет, до поры не перейти межу,
В покой и благодать не впрыгнуть сразу…
Пускай глумится месяц одноглазый, –
Свои обиды я поосажу,
Учась любить… Придут благие вести.
А в Вечности – с Тобой пребуду вместе.
Оригинал: http://www.stihi.ru/2018/04/25/1154
«Никогда бы не снесла свой тяжкий крест
сквозь пургу, пустыню ожидания,
если б не любила. Сердцем не божись!
Не болит, не стонет, молча молится.
Мой рассвет, закат, затерянная жизнь,
не прикрытая слеза на пол-лица».
(Татьяна Левицкая, «Накануне»)
Печалишся, що більше не люблю
Квітневу ніч, цятковану, казкову? –
Повір, вже не розшукую підкову,
А лиш хреста не скинути молю...
Бо видається часом як тягар
Сизіфів, що й на зріст – незмірний...
Тоді мудрую: де ж той вихід вірний,
Не смикати щоб рвучко календар?
У мандрах мрійних – пошепки тону...
Твоє Ім'я – розтоплюю на ніжність...
А вітри надсміхаються освіжні,
Вважаючи, що вир не перетну...
Що не спроможно перейти межу
До Тебе, де панує вдячний спокій,
Де не глузує Місяць одноокий...
Але не квапся, – я собі кажу, –
А вчись любити. Ген – за перелазом..,
У Вічності – зіллємось врешті разом!
______________________
Яндекс-картинка
Свидетельство о публикации №118042703891
Болею... Зайду в гости при первой возможности...
Фили-Грань 04.05.2018 16:04 Заявить о нарушении