Наче цяцьку
Сонце цілує скроні.
Травню, навіщо все це
Досі тримає в полоні
Совість мою і душу,
Адже я майже зайвий? -
І посміхатись мушу
І на мітинг - як завжди...
Десь там прокотяться хвилі
Грізних років воєнних...
Хоч мене там й не вбили,
А й жити тут неприємно...
Чорне назвали білим,
Біле - тепер є чорним.
Боже, зроби мене цілим,
Бо трощать мене на чорта?
Вік занадто тривалий,
Наче важка переправа.
Я, вояка бувалий,
На правду не маю права.
Навіть мою перемогу
Поцупили, наче цяцьку,
І загубили дорогу
І ще є чого багацько
Загубленого навмисне,
Неначе не буде суду.
А блискавка в травні блисне,
Щоб в кожнім впізнать Іуду...
Свидетельство о публикации №118042710160
Отсюда ясно, что наше, общепринятое сегодня, понимание зла и добра в корне не верно. Добро - разумная мера зла, а самое страшное зло - добро без какой-либо меры.
Ангелина Львовна Воскресенская 01.06.2018 19:56 Заявить о нарушении