Печалишься... Маргарита Метелецкая

Маргарита Метелецкая
http://www.stihi.ru/2018/04/25/1154
-----------------------------------

  Печалишся, що більше не люблю 
   Квітневу ніч, цятковану, казкову ?
    Повір, вже не розшукую підкову,
     А лиш хреста не скинути молю...

  Бо видається часом як тягар
   Сизіфів, що й на зріст - незмірний...
    Тоді мудрую : де ж той вихід вірний, ,
     Не смикати щоб рвучко календар ?

  У мандрах мрійних - пошепки тону
   Твоє Ім'я - розтоплюю на ніжність...   
     А вітри надсміхаються освіжні,
      Вважаючи, що вир не перетну...
   
 Що неспроможно перейти межу
   До Тебе, де панує вдячний спокій,
    Де не глузує Місяць одноокий...   
      Але не квапся, - я собі кажу, -

   А вчись любити. Ген - за перелазом..,   
    У Вічності - зіллємось врешті разом !



*************************************************



  Печалишься, что больше не люблю
   Апрель, волшебных снов его не помню?
     Поверь, я больше не ищу подкову,
    А только  крест оставить мне молю...

  Даётся бремя иногда, как дар
   Сизифов, и на вес - безмерный...
    Тогда я думаю: где ж выход верный,
      Чтобы не дёргать резко календарь?

  Я в странствиях мечтательных -  шепчу,
    Растапливаю в нежность Твоё имя,
      Осмеянная ветрами сквозными:
        Мол, ей  водоворот не по плечу,
   
  Что невозможно перейти межу
   К Тебе, где властвует покой и солнце,
     Где месяц одноокий не смеётся...
       Но только не спеши – себе скажу,-

   Учись любить… Вдруг там - за тем плетнём-
    Сольёмся в Вечности с Тобой вдвоём!