До св1тання зор1 я зберу, мов кв1ти

ПЕРЕКЛАД

До світання зорі я зберу, мов квіти,
Їх чарівне сяйво милій понесу,
Хай коханій скажуть вранішнім привітом,
Чом вночі допізна про любов пишу.

Десь мандрує вітер у степи широкі,
Вечір нічку просить знов на рандеву,
Я і друг мій місяць нині одинокі,
Зорі тихо гаснуть розсипом в ставу. 

Мовчазна вербичка, до води схилившись,
Коси розпустила, мов думки сумні –
Чому нещаслива, гарною вродившись...
Чом печаль – лататтям у ставковім сні.

Бережок люб’язний запросив сердечно:
- Ти приходь під вечір з милою сюди,
Тут спливе навіки сум ваш безкінечний -
Нап’єтесь кохання дивної води.

До світання зорі я зберу, мов квіти,
Їх чарівне сяйво милій понесу,
Хай коханій скажуть вранішнім привітом,
Чом вночі допізна про любов пишу.

Антоніна Грипа
.

Оригинал стиха

Как цветы, к рассвету, - соберу я звёзды,
Подарю любимой их волшебный свет,
Пусть расскажут милой, почему так поздно
У пруда той ночью стих писал поэт.

Улетает ветер в край чужой, далёкий,
Приглашает вечер ночь на рандеву,
Я и новый месяц бродим одиноко,
Звёзды догорают россыпью в пруду…


Над водой застыла, наклонившись, ива,
Пряди опустила в мыслях о себе,
Как она красива, только не счастлива,
Грусть её кувшинкой плавает в воде.

Бережок любезный приглашал сердечно -
Приходи под вечер с девушкой ко мне,
Разлучите души с грустью бесконечной,
Там, где двое рядом, места нет тоске .

Как цветы, к рассвету, - соберу я звёзды,
Подарю любимой их волшебный свет,
Пусть расскажут милой, почему так поздно
У пруда той ночью стих писал поэт.

Виктор Семенюк