Печалишся... Маргарита Метелецкая

         http://www.stihi.ru/2018/04/25/1154

Печалишься, что больше не люблю
Апрельской ночи дивное цветенье.
Подкову не ищу теперь, поверь мне,
Но лишь креста не отнимай, молю,

Хотя порою тяжек он, как труд,
Сизифов, с силами несоразмерный.
Тогда мудрую, где же выход верный?
Календари помогут вряд ли тут…

В мечтаниях тихонечко тону…
Родное Имя растоплю на нежность…
Ветров холодных студит неизбежность,
Как будто что-то ставят мне в вину…

И невозможно перейти межу
К Тебе, где я не буду одинокой,
Где не смеётся месяц одноокий…
Но не спеши, - сама  себе скажу,-

Любить учись…   Лови благие вести…
А в вечности уже сольёмся вместе.

На фото Маргарита Метелецкая

Оригинал

                "Никогда бы не снесла свой тяжкий крест
                сквозь пургу, пустыню ожидания,
                если б не любила. Сердцем не божись!
                Не болит, не стонет, молча молится.
                Мой рассвет, закат, затерянная жизнь,
                не прикрытая слеза на пол-лица."
                Татьяна Левицкая "Накануне"


   Печалишся, що більше не люблю
   Квітневу ніч, цятковану, казкову? -
   Повір, вже не розшукую підкову,
   А лиш хреста не скинути молю...

   Бо видається часом як тягар
   Сизіфів, що й на зріст - незмірний...
   Тоді мудрую: де ж той вихід вірний,
   Не смикати щоб рвучко календар?

   У мандрах мрійних - пошепки тону...
   Твоє Ім'я - розтоплюю на ніжність...
   А вітри надсміхаються освіжні,
   Вважаючи, що вир не перетну...

   Що не спроможно перейти межу
   До Тебе, де панує вдячний спокій,
   Де не глузує Місяць одноокий...
   Але не квапся, - я собі кажу, -

   А вчись любити. Ген - за перелазом..,
   У Вічності - зіллємось врешті разом!