І знову мурашки по шкірі,
Читаю слова воїнам полеглим щирі,
Сльоза котиться серцем,
Полеглі в бою, ви є для нас взірцем.
Ми плачемо щиро та з відчаю благаємо,
Миру в Україні вимагаємо,
Та не чують брати
Чи то кати?
Не бажаю знати хто ті,
Що лишили маленьких діток в самоті,
Заради ідей хворобливих,
Та речей брехливих,
Що виправдовують війни початок,
Руйнують своїх Душ зачаток.
Але ті, хто братами називали себе,
Вбивають тебе
Мій народе.
Нехай світло Небес вічних освітить шлях миру,
Нехай ворог війни сокиру
Зламає, об світло полеглих Душ за Україну,
Низький тобі уклін чужий сину.
Чужий сину
© Copyright: Валентина Островська, 2018
Свидетельство о публикации №118042504442
Свидетельство о публикации №118042504442
Рецензии