У передпокоi розмаю... Ярослав Чорногуз
Цвітуть сади і серце завмирає
Від солоду і хмелю, і жаги.
У цьому передпокої розмаю
Замріяно всміхаються Боги.
Рожева ласка розлилась високо.
У щебеті пташинім ожива,
Відсвічує на сонці, пестить око
Свіжесенька травиченька-трава.
Дерева - щогли, хмари - як вітрила -
Цей світ мов одривають од землі...
Немов би я у далеч легкокрилу
Пливу увись на щастя кораблі!
20.04.7526 р. (Від Трипілля) (2018)
©Ярослав Чорногуз
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Цветут сады, и сердце замирает
От жажды и хмелеет – от любви.
В передней у заоблачного рая
Мечтают Боги… здесь – огонь в крови.
Марь поднебесья разлилась высоко.
Птиц щебет начинает оживать.
В лучах высвечивая, нежит око
Свежайшая травинушка-трава.
Деревья – мачты, тучи – парусами –
И миру стало тесно на земле…
И словно я лечу под небесами
И ввысь плыву на счастья корабле.
Свидетельство о публикации №118042200035
Вера Бондаренко-Михайлова 22.04.2018 15:21 Заявить о нарушении
(написала в скайпе..))
пришла на Твоё в Стихире...
Нежно,
я
Светлана Груздева 22.04.2018 15:24 Заявить о нарушении