Шепотіті невміло тихо...
І за руку тримати несміло,
Я тебе на щастя, чи лихо
Покохала і захотіла.
Я думкам не даю покою,
Коли серце шукало недугу,
Доля нас зіштовхнула з тобою,
І душа моя стріла друга.
Коли зорі нестерпно мовчали,
Тиша била нічні ліхтарі,
Я тоді вже напевно знала,
Що обіцяний ти мені.
Най світанкам казковим вітання
Переказує кожна ніч,
Адже поруч моє кохання,
Хоч і сповнене протиріч.
Хоч і сповнене ласки пянкої,
Але й пряне мов спецій танок,
Як торкнуся до тебе рукою,
То й не можу зібрати думок.
Але дещо напевно я знаю,
Коли руку тримаєш мою,
Моє сердце весь час завмирає...
І шепоче сміліве -люблю!
Шепотiти
© Copyright: Настасья Сидорушка, 2018
Свидетельство о публикации №118041810324
Свидетельство о публикации №118041810324
Рецензии