Жив чоловiк в селi... Емiль Дубров

Оригінал:


Жив чоловік в селі, і жив, доволі бідно,
Та, якось літечком, напитися води
Зайшов жебрак, пристав в дорозі, видно,
Півсвіта, як не більше, обходив!
Набравши в ківш води... Подав окраєць хліба,
На бідність скаржиться господар: "...Просто край...",
А старець, в вуса усміхнувся, ніби:
"Так буде не завжди... Запам'ятай"!..
Минали дні... І місяцІ... І рокИ...
Все наладналося, розбагатів бідняк!
Поставив дім, довкола - мур високий,
Все статкам не натішиться ніяк...
І знову старець стукає в ворота...
А звідтам: "Годі! Йди собі... Іди!"
І в сиві вуса, що закрили рота,
Зронив старий: "Так буде не завжди..."!
© Еміль Дубров


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Жил человек в селе, и жил довольно бедно,
Да как-то летом просит дать воды
Другой бедняк: устал в дороге, видно:
Полсвета, как не больше, обходил!..
Ковш зачерпнул воды… Подав краюху хлеба,
На бедность сетует хозяин: «К горлу нож…»
А старец усмехнулся, глядя в небо:
«Так будет не всегда…Запомни всё ж!»
Спешили дни…и месяцы…и в сроки
Наладилось: разбогател бедняк!
Поставил дом…вокруг – забор высокий,
Достатком не натешится никак…
И снова старец постучал в ворота…
Оттуда: «Прочь…иди же, шёл куда!»
В усы седые, что у рта: порода! –
Дед обронил: «Так будет не всегда…»
 

Коллаж Автора оригинала
 - спасиБо!