Памяти новопреставленного Анатолия Перервы

Анатолий Перерва
12.04.49 —24.03.18

* * *
Тучи чёрные ходят над хатой,
а капуста хрустит, будто снег.
Душу, ставшую грустно-лохматой, 
спровоцировать трудно на смех.

Будто мама жива. И здоровы
ноги. Вёдрами в сенях гремит.
Посадить бы чеснок до Покровы 
и почувствовать — съёжился миг!

Знаю, снег скоро выпадет, Холод
как непрошенный гость. Со двора
не слыхать уже птичьего хора — 
смачно печка сжирает дрова!

Клёны в золоте - позолотели.
Осень станет страницами книг.
И тепло уже бродит по телу
вместе с мыслью о внуках моих.

Анатолій  Перерва (12.04.49 —24.03.18)

* * *
Чорні хмари розхитують хату,
а капуста рипить, наче сніг.
Мою душу журну й пелехату  у
се важче підбити на сміх.

Чую маму, живу і здорову, 
що відром за дверима гримить.
Посадити б часник до Покрови
і відчути — коротшає мить!

То нічого, що холод знадвору
входить, наче непроханий гість
що не чути пташиного хору —
груба смачно дрівця уже їсть!

Мої клени вже відзолотіли.
А ця осінь — найменше із лих.
І тепло розлилося по тілу,
наче думка про внуків малих.