Мiщанська квартирка... Муза Фм

Оригінал:


Міщанська квартирка у цій провінційній дірі
Собою мені затуляє півсвіту. У вікна
Тече сірий день з білим снігом на срібнім крилі
І стогнуть дерева під вітром і повагом стигнуть.
А ранком трапляється потяг, авто чи літак,
І в око втрапляє невчасно мураха чи вія.
Кохати не соромно – каже Марія Ремарк
І плакать від цього також – твердить Еріх Марія.
А я і не плачу, не плачу, не плачу, не пла...
Це так...кругообіг води і джерельна вода,
Це так відчуваєш, як протяг, бажання тепла,
Наосліп собі обираючи вектора руху.
І серце, і руку, і кров віддають задарма,
Прохати не варто — у хвіртку шепоче, у вухо,
Ця відстань – не в просторі і не у світі — зима,
То все — в голові. Як не вмієш почути – не слухай.
У слухавці: морзе, хурделиця, —
...голосу
твого
нема.
© Муза Фм


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Квартирка мещанская в провинциальной дыре
Собою меня загуляет по свету. И в окна
Течёт серый день, снег лежит серебром на крыле, 
И стынут деревья под ветром и медленно стонут.
А утром случится, что поезд, авто скроют мрак –
И в глаз попадает ресница – тот факт не отринешь.
Не стыдно любить – так сказала Мария Ремарк
И плакать от этого – Эрих, добавив, Мария.
/ …а я и не плачу, не плачу, не плачу, не пла...
то просто воды круговерть…и студёна  вода,
её сквозняком ощущаешь, желаньем тепла,
наощупь, вслепую ты движешься, как в никуда:
и сердце, и руку, и кровь  отдают без ума,
просить и не стоит: и в форточку шепчет и в ухо
та бездна – она не в просторе, не в мире зима
то всё – в голове…/ Не умеешь расслышать – не слушай.
А в трубке – и морзе, и снегом кружит завирюха –
…лишь голоса нет…
твоего…
так бездушно и душно.