Її життя було нелегким,
А доля – мандрами блукать.
Та міцний дух, що жив у серці,
Всеж допоміг журбу зламать.
Її талант,як ангел з неба,
Затьмарив світлом все навкруг.
Душа мов зіронька зассяла,
І почався митецький рух.
Так чітко бачити природу
Та морем душу лікувать,
Вона навчилась для народу,
Щоб в творах ліки передать.
Ця жінка, начебто богиня,
Нас кличе Мавкою у ліс
Своїх надій,щоб теплі мрії
У кожнім серці збереглись
Коли твоїй душі погано
І в думках ниє тяжкий біль,
Ти прочитай її старанно
Та повним серцем зрозумій
Криштальні думки, щире серце,
Турбота, ласка і любов
Душа із тіла так і рветься,
Щоб всю її відчути знов!
Памяти Леси Украинки
© Copyright: Валентина Деркунская Рябовая, 2018
Свидетельство о публикации №118041308690
Свидетельство о публикации №118041308690
Рецензии