У моім світанковім краю,
в журавлиному радіснім раі,
залишила я душу свою,
і у снах туди часто літаю.
Навесні там шаліє бузок.
Не надихатись, не надивитись.
Із бабусиних давніх казок
проступають невиданні квіти.
На веселий рум'янковий сніг
волошковими зорями падає небо,
і мені на поріг, на бабусин поріг
повертати із снів уже треба..
На подвір'і там вишні у білім диму.
Паничами синіє заквітчана хата.
На порозі коханому знову стою.
Та нема вже кому зустрічати...
У моім світанковім краю,
у далекій маленькій хатині,
залишила я душу свою...
й мою рідну в біленькій хустині...
10 квітня 2018 р
В моем краю укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2018
Свидетельство о публикации №118041206319
Свидетельство о публикации №118041206319
Рецензии