Притча Ти вiр й менi не заважай!
Згинає долу ва’жна ноша,
На спині міх несла давно…
Прийшла до Бога не по гроші
Матуся (змучене чоло)…
- Стомилась жінка, сядь, рідненька…
- Я ненадовго… Мить і все…
Не буду вчасно - мій маленький…
Як лихо станеться – спасеш?
Бо як не встигну, не пробачу
Собі й нікому, так і знай…
То бережи його обачно,
Щоб він не знав, де горя край…
- То ж я постійно у турботі,
Чи може сумніви які?
- Син всюди лізе…вік вкоротить…
До небезпечних дій – легкий…
Йому болітиме…
-Нічого,
Це гарний досвід!
-От і ні!
Бо рятуватиму малого,
Ношу солому ще й у сні…
ЇЇ стелитиму я всюди,
Де стане він, чи де впаде…
- Така любов, як та облуда…
Дивись, з соломи сніг іде,
Його засипав з головою
І від спокус, і від життя…
Тягнувся син… із того бою…
Та підпалив - усе… Дитя
І гнів, і відчай до останку
Вібрало й зникло у вогні…
- Які ж без нього будуть ранки?!
Соломи кину здалини…
- Іще соломи? – Бог питає, -
Чим більше стелиш, гірше є…
Згорить й душа, не взнавши Раю…
І пропаде дитя твоє…
Воно не знатиме ні болю
Й свободи вибору, нажаль…
То міх проблем - на спині кволій,
У нім твій страх, у тім й печаль…
- Чи я не маю турбуватись
Про сина? З нього ж - родовід!
- Забудь солому, пух і вату…
Занепокоїтись – не слід…
Бо він під пильним оком Бога
Завжди, і доля – не чужа…
Тому відкинь усі тривоги,
Ти ВІР й мені НЕ ЗАВАЖАЙ!
(20.03.18)
ПАН переводчик:
Притча о женщине, которая очень беспокоилась о своем ребенке.
Сгибает вниз важная ноша,
На спине мех несла давно ...
Пришла к Богу не за деньгами
Мама (измученный лоб) ...
- Устала женщина, сядь, родная ...
- Я ненадолго ... Мгновение и все ...
Не буду вовремя - мой маленький ...
Как бедствие произойдет - спасешь?
А как не успею, не прощу
Себе и никому, так и знай ...
Так береги его осмотрительно,
Чтобы он не знал, где горя край ...
- Так я постоянно в заботе,
Может сомнения какие?
- Сын везде лезет ... годы сократит ...
К опасным действиям - легкий ...
Ему будет больно ...
-Ничего,
Это хороший опыт!
-Вот и нет!
Потому буду спасать малого,
Ношу солому еще и во сне ...
Ее постелю везде,
Где будет он, или где упадет ...
- Такая любовь, как тот обман ...
Смотри, из соломы снег идет,
Его засыпал с головой
И от соблазнов, и от жизни ...
Тянулся сын ... из того боя ...
И поджег - все ... Дитя
И гнев, и отчаяние до конца
Впитало и исчезло в огне ...
- Какие без него будут утра ?!
Соломы брошу издалёка ...
- Еще соломы? - Бог спрашивает, -
Чем больше стелишь, хуже есть ...
Сгорит и душа, не узнает Рая ...
И пропадет дитя твоё ...
Оно не знает ни боли
И свободы выбора, к сожалению ...
То мех проблем - на спине слабой,
В нем твой страх, в том и печаль ...
- Или я не могу беспокоиться
О сыне? От него же - родословная!
- Забудь солому, пух и вату ...
Беспокоиться - не следует ...
Потому что он под бдительным оком Бога
Всегда, и судьба - не чужая ...
Поэтому откинь все тревоги,
Ты ВЕРЬ и мне НЕ МЕШАЙ!
(11.04.18)
Свидетельство о публикации №118041109258
Дякую, мила Оленочко!
Нових чудових творінь!
З щирою симпатією,
Валентина Козачук 06.05.2018 12:14 Заявить о нарушении