Вечiрня медитацiя... Ярослав Чорногуз

Оригінал:


Як хороше помріяти надвечір,
Весняна днина медом вже стекла…
Поволі опускається на плечі
І огортає спокоєм імла.
Думками я від берега відчалю
І темрявою легко попливу –
Де тихий легіт ніжною печаллю -
Як пестощами - вкриє наяву.
І тіні загойдає він прозорі,
У вітах затихає вже: «Віть-віть!»
І понад сном химерних верховіть
Рука Симаргла висіває зорі.
© Ярослав Чорногуз
8.04.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Мечтается так сладко в надвечерье…
Отрада дня вся мёдом истекла…
И плавно льнёт к моим плечам с доверьем,
Покоем обнимает душу мгла.
Я мысленно от берега отчалю
И в темноте так тихо поплыву,
Где лёгкий ветер нежною печалью –
Как ласками – укроет наяву...
....................

Колыша тени, вздохом хмурит брови,
А в ветках незаметно затихает,
И по-над сном причудливых верховий
Рука Симаргла* звёзды высевает…


*— древнерусское языческое божество с неясными функциями, входившее в пантеон князя Владимира. По мнению большинства учёных — полубожественный персонаж, возможно — вестник между небесным и земным мирами