Циганський табiр... Емiль Дубров

Оригінал:


Циганський табір. Вогнище, собаки,
Іржання коней, стукіт молотка,
Посходились довколишні зівАки-
А чом би й ні, розвага хоч яка!
На скрипці грав, старий-старезний цИган,
А на галявині гнучка немов лоза,
Циганка молода крутилась дзигою
І діти плЕскали в долоні на возах...
А скрипочка - немов жива... то плакала,
А то - сміялася... з сльозою на очах
І розліталося волосся чорне птахою,
В циганки, по оголених плечах!
А цИган грав! І зашкарублі пальці,
Торкались ніжно кожної струни...
І в пісні - небо шаленіло в танці,
І мчали полем коней табуни!..
Та змовкла раптом скрипка наполохано...
І краплею роси по сивині,
Сльоза скотилась в цИгана непрохана...
А може то здавалося мені...


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Цыганский табор. Дым костра, собаки
И ржание коней, стук молотка.
И собрались окружные зеваки:
А что ж?– не скучно тут, наверняка!..
Цыган-старик в наброшенной тужурке
Играл на скрипке... гибкая лоза,
Цыганка юная, юлой крутилась юрко,
А дети хлопали в ладоши на возах…
А скрипочка…как есть жива… то плакала,
А то смеялась со слезою на очах...
И волосы взвивались чёрной птахою,
Свиваясь у гитаны на плечах!..
Цыган играл! И пальцы, как нечаянно,
Касались нежно, бережно струны…
Шалело небо с песнею отчаянной,
Коней промчались в поле табуны!..
Но замолчала скрипка, смолкли лошади…
И каплею росы по седине
Слеза скатилась по щеке непрошено
Цыганской… или показалось мне…