Теплота семейного интима Из Станисл. Чернилевского

         
***
Теплота семейного интима.
Где-то бродит утро по лесам.
Встала  мать. Верёвочкою дыма
Привязала хату к небесам.

Озорно и весело по печке
Станет пламя шустрое гулять.
Одеялом кутая мне плечи,
Почему не сплю, не спросит мать.

Сердце не бодается телёнком,
И душа готова полетать.
Снова стал я маленьким ребёнком.
Мама знает больше, чем дитя.

Ей всегда близки тревоги сына,
Вот и происходят чудеса
В хате, что верёвочкою дыма,
Мама привязала к небесам.
               (перевод с украинского)




Станіслав  Чернілевський (1950)

***
Теплота родинного інтиму.
Ще на шибках досвіток не скрес
Встала мати. Мотузочком диму
Хату прив’язала до небес.

Весело і  з ляском серед печі
Полум’я гуляє по гіллю.
Ковдрою закутуючи плечі,
Мати не пита, чому не сплю.

Вже однак зникає гіркотина,
Не катує серця печія.
Знову я – малесенька дитина,
Мати знає більше, аніж я.

Матері розказувать не треба,
Як душа світає перед днем
В хаті, що прив’язана до неба
Світанковим маминим вогнем.