Примари

Призраки

Нет, мертвые не умерли для нас!
Есть старое шотландское преданье,
Что тени их, незримые для глаз,
В полночный час к нам ходят на свиданье,

Что пыльных арф, висящих на стенах,
Таинственно касаются их руки
И пробуждают в дремлющих струнах
Печальные и сладостные звуки.

Мы сказками предания зовем,
Мы глухи днем, мы дня не понимаем;
Но в сумраке мы сказками живем
И тишине доверчиво внимаем.

Мы в призраки не верим; но и нас
Томит любовь, томит тоска разлуки...
Я им внимал, я слышал их не раз,
Те грустные и сладостные звуки!

(И. Бунин)

Примари (переклад українською мовою)

Ні, мертві назавжди не йдуть від нас!
Шотландське стародавнє є повір'я
про те, що тіні їх на певний час
приходять з настанням передвечір'я,

і вкритих пилом арф, що на стіні
давно висять, торкаються їх руки,
у кожній сплячій золотій струні
пробуджують сумні й солодкі звуки.

Повір'я ми казками назвемо.
Ми вдень глухі, дивам не вірять очі,
та* в сутінку казками живемо
і чуємо у тиші шепіт ночі.

В примари ми не віримо, та* в нас
щемить любов, щемить журба розлуки...
Я дослухався, чув їх повсякчас,
оті тужливі та солодкі звуки.

*(протиставний сполучник "та" (в значенні "але"))