Лина Костенко У берега Припяти спит сатана

Лина Костенко «У берега Припяти спит сатана»
- Перевод Владимироа Туленко
 
У берега Припяти спит сатана,
Проклятый, сухою вербой притворился.
У берега Припяти, У (или – на?..) –
Не суть,
но с рекой мор вселенский случился!

Из атома черного беса свеча,
И сёла прибрежные в полной разрухе.
Цепляясь, карячится в зыбких песках,
А ветер в дуплистом свистит его ухе.

В домах написал много матерных слов,
Иконы украл. Потерял респиратор.
Он Армагеддоновых ждет только снов,
Царь тьмы, а точнее – её Император!

Тот чёрный реактор и пекло и трон,
Он скрючился, спит... Вновь лихая година.
И снится ему в ореоле ворон,
Не Припять, АЭС, -
Снится вся Украина!..

*****
Ліна Костенко «На березі Прип’яті спить сатана»

На березі Прип’яті спить сатана,
прикинувся, клятий, сухою вербою.
На березі Прип’яті – березі – на...
ріки, що колись була голубою.

Стоїть йому атомна чорна свіча.
Лежать йому села в біді і розрусі.
Уп’явся в пісок пазурами корча,
свистить йому вітер в дупластому вусі.

Він скрізь по хатах понаписував мат.
Ікони покрав. Загубив респіратор.
Тепер захотілось йому подрімать.
Оце його царство. Він тут імператор.

Той чорний реактор – і пекло, і трон.
Він спить  на піску, підібгавши коліна.
І сниться йому в ореолі ворон
вже вся Україна,
вже вся Україна!..