Посеред мiста... Оксана Грабук

 
Посеред міста пара зупинилась,
І раптом серце холодок пройняв,
Сказав : «Привіт, а ти таки змінилась
До невпізнаваності.»
(Але ти ж впізнав?)

Розмова ні про що собі точилась,
Душа закрита на засув, на клин.
«Давно не бачились, я радий, що зустрілись»,
(Два роки, місяць, день і шість годин).

Не просто їй всміхатись благородно,
Коли з-під ніг тікає геть земля.
Він скаже : « Стала ти холодна»,
(За Цельсієм – сто десять вниз нуля).

Та вона сильна. Хай в душі вулкани,
Він все зробив, щоб стала холодніш.
Вже так давно не кровоточить рана,
І сльози не течуть щоками більш.

На площі в місті стрілися обоє,
Недовга в них розмова та була.
Всі спогади розвіялись журбою,
А навкруги цвіла собі весна…


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


…И  двое на мосту остановились,
И сердце больно холодок пронзал,
Сказал: «Привет,  а ты так изменилась…
Неузнаваемо…»
(а как же ты узнал?)

Беседа ни о чём всё не кончалась,
Душа  на клин закрыта,  на засов,.
«Давно не виделись, я рад, что повстречались»,
(два года, месяц, день и шесть часов).

Не просто улыбаться благородно,
Коль из-под ног уходит прочь земля.
Он скажет: «Вижу, стала ты холодной
(по Цельсию – сто десять от нуля).

Нет, сильная она. Внутри вулканы.
Он сделал всё, чтоб стала холодней.
Уже давно не кровоточит рана,
И слёзы больше не текут сильней.

Так в городе и повстречались двое,
Недолгою беседа  та была.
Воспоминанья выцвели тоскою,
Ну, а вокруг цвела вовсю весна…


©Оксана Грабук. Сайт української поезії