Ріка життя на жаль міліє
І зовсім близько небокрай,
Але душа горить, не тліє,
Шепоче серце: "Не зважай."
І ми з тобою ще у веснах,
Де яблуневий тішить цвіт,
У веселкових перевеслах.
То, любий, наш з тобою світ.
Хай шлях життєвий - поміж терном
І ті стежки - між полинів,
Але яскравих квітів зерном
Ми засіваєм біль років.
Немов птахів несуть нас крила,
Та не на захід, а на схід,
Де сонце - з пурпуру вітрило,
Де звеселя весни прихід.
Душа горить
© Copyright: Елена Борисенко 5, 2018
Свидетельство о публикации №118040809326
Свидетельство о публикации №118040809326
Рецензии