Щось... вiдчути

Щось не пишеться, смутком закритi очi.
I не мрiэться, серце ледве трiпоче.
Намагаюся...посмiшку десь зловити.
Посмiхаюся...Мить... та шукаю, чим жити.

Чую землю...квiтами ледь спiваэ.
Мо; очi в небi вiдпочивають.
Лине птаха...Втоми вона не маэ.
Мо; думки хмара кудись збираэ.

Так побути...просто з собою в тишi.
I забути все, що за спокiй нижче.
Розпiзнати Господа проведiння.
I знайти десь там в собi прозрiння.

Так заснути...тихо... посеред поля.
В травах руки...в них вiдчуваю волю.
Вiтру подих, солнце цiлуэ скроню.
Тихо сплю...i обiймаю долю.

8.04.2018г.

Т.Душа


Рецензии