Де мій сон заблукав?
Може, в хмарах чи в променях?
Чи в словах тих, що я казав
Про самотнє життя?
В лабіринтах моїх,
З яких вийти ніяк не міг,
Небезпеку де розумів
Тої гри у відчуття.
І майже неодмінно
Мене ти запитаєш,
Чому не сплю, не сплю я
в цю годину,
Хоч ти і знаєш.
Накрий мене небом в покинуту ніч восени,
Накрий всіма зорями, що є на ньому.
І най попри дощ їхні промені світять мені,
Бо стали ми всі не потрібні нікому.
Але звісно, я знав,
Скільки болю у твоїх сльозах,
Бо в містах різних згадував
Теплі руки твої.
Світлофор вже горить –
Він щоранку рахує мить.
Все спокійно, але болить:
Або "так", або "ні".
І майже неодмінно
Мене ти запитаєш,
Чому боюсь, боюсь я
в цю годину,
Хоч ти і знаєш.
Накрий мене небом в покинуту ніч восени,
Накрий всіма зорями, що є на ньому.
І най попри дощ їхні промені світять мені,
Бо стали ми всі не потрібні нікому вже.
Накрий мене небом
© Copyright: Даниил Моровов, 2018
Свидетельство о публикации №118040711278
Свидетельство о публикации №118040711278
Рецензии