Розрiзнила хмара небо на рожеве i блакитне
у стихії можуть бути різних кольорів обличчя.
Я у тому не вбачаю ні гріха, ні протиріччя –
небо може бути різним, тільки Богові підзвітне.
Сіра хмара і сама уже не скрізь, не завжди сіра:
тут її краї – блакитні, а над обрієм – рожеві.
І вони – і хмара, й небо – по-святковому квітневі,
усміхаюсь я, і вірю в Бога – радісна та віра...
Знаю я: запам'ятаю на усе життя цей ранок,
хмару цю, що ділить небо на рожеве і майбутнє...
Але трішечки cумую – знаю: хмара – незабутня,
а людське забув обличчя, щойно крок ступив за ганок...
Свидетельство о публикации №118040502148