Сонет 13. Тень мудрости
Так, радість без печалі – нікуди,
Мажор не відділити від мінору.
Та все ж до них сміливо підійди,
Щоб роздивитись близько грань прозору.
За нею – відображення твоє
Живим переливається потоком,
Немов посеред гір луна зіллє
Те, що вловить не можна тільки оком.
Дивись і слухай. Зайве все відкинь.
Ти перейшов уже останні межі.
Серед усіх тонів – знайома тінь
Твоє обличчя мудрістю змережить.
Без неї світло світлим не бува,
Бо це вона у щасті ожива.
Листопад 1997
© Copyright: Надия Медведовская, 2018
Свидетельство о публикации №118040302576
Свидетельство о публикации №118040302576
Рецензии
Гита, красивое, мудрое стихотворение! В жизни всегда рядом со счастьем ходит горе...
Елена Ларская 23.05.2018 17:40 • Заявить о нарушении
Елена Ларская 23.05.2018 17:40 • Заявить о нарушении