Мара Белчева. Зiтхають евкалiптовi бори

Мара Белчева


Зітхають евкаліптові бори,
Павла Святого кров на них, мов склення.
І там, де б’ють три джерела священні,
три церкви здійнялися догори.

Одна з них біла. Стій. Не говори!
У вікна стукотять гілки шалені,
неначе руки тягнуться зелені,
і згас вогонь олтарний до пори.

Крізь тишини моління величаве
просочується лагідна заграва
і гонить млу, яка навкруг блука

і геть вкрива минувшину велику,
та все довкіл осяює справіку
Павла Святого лагідна рука.

(переклад з болгарської — Любов Цай)

***

Мара Белчева


Въздишат евкалиптови гори
с кръвта на свети Павла оросени.
От лоба му три извори свещени
избликнали – три църквици-сестри.

Едната бяла. Спри. Не говори!
През прозорците клоните проврени
протягат се като ръце зелени.
Кандило пред олтаря не гори.

И през молитвите на тишината,
промъкнала се блага светлината
стопява на забравата мрака,

покрил ония времена далечни,
които озари с послания вечни
на свети Павла светлата ръка.