Забуду всё...

Забыть любимого мне нужно...
Любовью... я уже болею.
Вцепился ворон в ребра будто
И по-звериному рвет тело.

- Забуду все!.. Упрячу в прозе
свою израненную долю!..
Не будут больше литься слезы!
Не будет горечи и боли.

Забыть смогу я, без сомнений...
как обнимал он нежным взглядом...
- Стеснялась я его... смертельно!
Но в мыслях только... - Был бы рядом!..

Исчезнут волны разговоров...
Рассветы будут безразличны!..
Не будет больше в небо взоров,
где звезды падали к нам лично.

Моя любовь... моя рутина...
И с ней не будет мне покоя.
- Расстанусь точно, слышишь, милый?!
Я с безответною любовью...

Забуду все... Не будет песен
в сердечке... и в душе... - Навечно!
Туман пусть мир укроет... если
Весна не будет бесконечной.

Забыть все... это как с обрыва
Упасть в бездонную пучину!
Не ждать судьбы такОй счастливой!..
А Солнышко... меня покинет.

Не буду к прошлому касаться...
Надежды рухнули пустые.
Оставлю лишь... одно из платьев...
Хранит объятия доныне.

                3.04.2018 г.

Фото из инета.



              Забуду все...

- Забути милого так треба!..
Бо почуття вже скаженіло...
Неначе крук вчепився в ребра
І по-звірячому рве тіло.

- Забуду все!.. Хай скриє тиша
поранену нещасну долю!..
- Не будуть сльози литись більше!..
Жахливого не буде болю.

- Забуду, як вогонь пекельний,
Спокусливий та ніжний погляд!..
Від нього сором був смертельний...
Та в мріях лише... - Був би поряд!..

Хай зникнуть хвилі наших бесід!
Світанки питиму байдужі...
Нехай далеким буде Всесвіт!
Летять Зірки не в наші душі...

І не згадаю повний місяць...
Що сяйвом огортав бажання...
Улюблене забуду місце...
- Я розпрощаюся з коханням!

- Забуду все... Затихне пісня
у серці... у душі... - Навіки!
Кінець спектаклю... Все. Завіса.
Сама собі знайшла я ліки...

Забути все... це як пірнути
Навічно в темряву без раю.
Охоплять голі нерви пути...
А Сонечка уже... немає.

Кидаю вітру... пил з багаття...
Надії... що були пустими.
Залишу лиш... стареньке плаття,
В якому збереглись обійми.


                2.04.2018 р.

Фото з інету.