Не плач, цикадо, у росі,
І для небесних зір нема
Любові без розлуки.
Не плач, цикадо, у росі,
Он бачиш - вже іде зима
На ці просторі луки.
І ти заснеш солодким сном,
В заметах снігових пісень
Своє забудеш горе.
Так! ти заснеш солодким сном,
Коли зіллються ніч і день
В одне ласкаве море.
А я на холоді лишусь -
І буду бачить, як навкруг
Все облітає, в’яне…
Так! я на холоді лишусь,
Немов якийсь злочинний дух,
На безвість вітром гнаний…
Вересень 1995
17. Цикада
© Copyright: Надия Медведовская, 2018
Свидетельство о публикации №118040201092
Свидетельство о публикации №118040201092
Рецензии