9. Один

Мабуть, твої широкі рукави
Змішалися зі стеблами трави -
І змахують весь час услід мені.

Атласними стрічками кімоно
Ти заквітчала річки полотно,
Щоб я не збивсь з дороги на коні.

Тримаєш зір ліхтарики в руках
І вказуєш мені додому шлях -
Між вітряних долин

Привітно сяє стежка… Повернуть?
Та я ступив уже на іншу путь.
Вже пізно - я один.

Серпень 1995


Рецензии
Душевно, Надежда, с уважением!

Жюр22   05.01.2023 17:30     Заявить о нарушении
Взаимно уважаю.))

Надия Медведовская   06.01.2023 10:40   Заявить о нарушении