Ще будуть дощі – теплі, зимні і тихо ніякі.
Їх треба любити. Їх треба чекати. Дощі
лишають в калюжах, на склі і на серці ті знаки,
не зникнуть які, хоч суши, хоч стирай, хоч кричи.
Я прагну побачити краплі, нехай хоч маленькі.
Нехай не помітить тих крапель ніхто, тільки я.
Я першим почую, як крапля малесенька дзенькне
о скло, і розквітне душа несамотня моя.
Чекаю на дощ-близнюка, ми із ним так подібні.
Ми одного одне в обійми одразу взяли б...
А ще є дощі і чужі, ті, які непотрібні,
які є настільки чужими, що краще б не йшли...
Ще будуть дощi-теплi, зимнi i тихо нiякi
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118040109318
Свидетельство о публикации №118040109318
Рецензии
Эх, если бы без последнего четверостишия...
Ицхак Скородинский 02.04.2018 10:59 • Заявить о нарушении
Ицхак Скородинский 02.04.2018 10:59 • Заявить о нарушении
Тонко, спасибо, но, увы...
"Не я пишу стихи - они, как повесть, пишут меня"...
Миклош Форма 02.04.2018 13:46 Заявить о нарушении
"Не я пишу стихи - они, как повесть, пишут меня"...
Миклош Форма 02.04.2018 13:46 Заявить о нарушении