(звісно, із митикуванням)
Тягну життя та трясці не трушу,
Буває і, калиткою як трісну,
Коли ж печінку тисне, ні шу-шу,
Тримаю у кліщах себе, не писну.
Як видавець в кишеню тягне руки,
Хоч копійчину там знайде, то ой-ле-ли! –
Не гроші це, а, мабуть, люті муки,
Що гнізда злиднів у не статках заплели.
Вірші складати чи пісні писати
То, діставати носа, гратись для душі!?…
А де ж для тіла щось їстівного узяти,
Щоби не скніло, попоївши із травички куліші?...
То ж перейти на сонячну поживу?...
На вільнім полі вже немало диваків,
Що ловлять промінь Місяця в наживу,
А потім сіють на городі
та здобувають жирних хробаків!...
Оманлива першоквiтнева посмiшка
© Copyright: Виталий Кирпатовский, 2018
Свидетельство о публикации №118040108453
Свидетельство о публикации №118040108453
Рецензии