Лина Костенко. Навстречу доле вночь...
Буду идти, пока мне сил в достатке.
И тополя, мне спутники, идут.
Снега лежат - со мною современники.
А темнота! Иду, не спотыкаюсь.
А люди, люди! Найду ли их? С трудом.
И все-таки, к чему я прикасаюсь,
немного, но наполнилось теплом.
Оригинал:
Виходжу в ніч. Іду назустріч долі
Ітиму, доки вистачить снаги.
Ідуть мої супутники - тополі
Лежать мої сучасники — сніги.
А темрява! Іду, не спотикаюсь.
А люди, люди! Десь вони та є.
І все-таки, до чого я торкаюсь,
воно ж таки хоч трохи відтає.
Свидетельство о публикации №118040100682