На дзвінок все чекала,дивилась як падає сніг,
Гріла руки холодні, звернувшись на ліжку клубочком
І брехала собі...і брехала: "Він просто не зміг"
І стиснула до болі в руках,його білу сорочку.
Він її пригортав...і слова полетіли у небо,
Він любив її очі...і тіло...і душу...і сміх,
А вона запитала: "А як же вона там без тебе?"
Розсміявся,запевнив: "Скажу подзвонити не міг."
На дзвінок все чекала,дивилась як падає сніг
І брехала собі...і брехала..."Він просто не зміг."
Таня Олексійчук..
***
© Copyright: Татьяна Олексийчук, 2018
Свидетельство о публикации №118033106994
Свидетельство о публикации №118033106994
Рецензии