Красуня-берiзка
Ось вітерець стиха пробрався в крону деревця, зашелестів вітами, знайшов найкрасивіший золотавий листочок і загрався-затріпотів ним. Потім, ковзнувши між листям, затанцював гілочками і, кружляючи у чарівному танку, підхопив листочок - і прожогом кинувся вниз. Та, трохи не долетівши до землі, знову підняв угору свою здобич, завертів нею, наче у вихорі коловороту, і поніс кудись далеко-далеко… туди, де немає ні берізки, ні мого вікна, ні мого погляду… у вічність… у незбагненність… у казковий сон…
Свидетельство о публикации №118033104010