Він питає: "Ти пишеш вірші?
Кажи про кого! Не вірю, що просто так."
Я намагаюсь сховатися в тиші,
Та знаю, що не відкрутитись ніяк.
Дивлюсь йому в очі і мовчки, телепатично
Пускаю правду: "кожне слово - то ти".
А в голос сміюсь і брешу цинічно:
"То так, ні про кого, то просто рандомні думки."
Він поправляє волосся,
Й мій мозок повільно зі мною прощається.
Він сміється - моя плоска земля тікає з-під ніг.
Я намагаюсь згадати, що паралельні не перетинаються.
Та хіба чутно мозок, коли сердце в вухах стукотить?
Він - мОє натхнення.
Хочеться вірити, що й я - його теж.
Моє сердце тремтить, як струни під його пальцями.
Мої вірші лягли на його музику, та все ж.
Вони - тайна. Їм разОм не судилось почути овації.
Натхнення
© Copyright: Мариулла Дми, 2018
Свидетельство о публикации №118033111927
Свидетельство о публикации №118033111927
Рецензии