Душа ти моя всім відкритая,
невже не втомилась від ран,
підступною лжею сповитая,
що плодить черговий обман.
Душа ти моя неприкаяна,
невже не набридло тобі
бентежитись смутком розкаяння,
брести в непроглядній журбі.
Душа ти моя непокірная,
чом сумно повісила ніс?
Фортуна, подруга невірная,
життя понесла під укіс...
Душа ти моя норовливая,
на спокій надію облиш –
мов кінь з золотистою гривою
в безкрає майбутнє летиш.
Душа ти моя невмирущая,
коли в небуття відлетиш,
на мить осягнув усе сущеє,
простиш всіх і благословиш.
30.03.2018
Душа
© Copyright: Олександр Мачула, 2018
Свидетельство о публикации №118033005367
Свидетельство о публикации №118033005367
Рецензии