***

ЛИСТ ВІД ТАТА

Нарешті вечір зав’язав
У вузлик купу справ,
Сузір’я в небі розіклав,
В них місяць упіймав. –

Великим жовтим нічником
Слухняно той висить.
Укрите ковдрою-сніжком,
Спокійно місто спить.

Вже тиша спокій принесла,
Люблю цей пізній час!
Листа від тата узяла –
На серці щемно враз…

Святеє дійство я роблю –
Читаю ті рядки.
Урочисто цю ніч не сплю:
Вони ж – немов стежки,

Стежки до батька, до тепла,
Любові й доброти.
Як завжди, в них я те знайшла,
Що годі і знайти,

Хоч будеш вік увесь шукать
Десь між людей чужих.
Лиш батько може відчувать
Джерельця сліз моїх.

Лиш рідний може розпізнать,
Що краще, а що – ні.
Лиш він уміє передать
ВажлИвіше мені.

Спасибі, тату, що прислав
Мені свого листа.
Його, мов пісню, написав,
А пісня – золота!

Хай світить лампа на столі,
Мов місяць, – до зорі.
Хай скреснуть спогади в імлі,
Мов сиві журавлі.

Знов чай парує, більш міцний, –
Читатиму я знов.
Мій з татом діалог нічний –
То свято, біль, любов!..