Буває мить коли душа в тривозі,
Їй хочеться побути сам-на-сам.
Вона, неначе хижий звір в облозі,
Але не піддається лютим псам.
Позаду гамір, тупіт від погоні,
Як вовка спрямували в западню.
А по боках лиш прапорці червоні
Не радий в ті хвилини навіть дню.
Сховатися б кудись від всього світу,
Накинути на себе ковдру-плащ,
Щоб збилися погоничі зі сліду,
І забрели у темну гущу хащ.
В благанні тиші, вкриюсь з головою
І щоб ніхто не турбував мене,
Щоб не було з свідомістю двобою,
А потім ця потреба промине.
Владимир Ольховой
Бува мить коли душа в тривозi
© Copyright: Владимир Ольховой, 2018
Свидетельство о публикации №118032607322
Свидетельство о публикации №118032607322
Рецензии