Дивно, що ті, кому ти потрібен,
З'являються, коли ти збираєш речі.
А ти заказуєш в церкві молебен
І відповідально за них ставиш свічі.
На горло собі наступаєш і чуєш
Химерні поради та різні промови
І все це ти хаваєш, все куштуєш,
Десь відчуваючи присмак змови.
Дешеві в нас фільми, такі самі душі,
Зрадливі знайомі, та їх почуття,
Що мамин борщ поміняли на суші,
А ми їх слухаємо до каяття.
Вам не здавалися дивними факти,
Що справжні рідні «задніх пасуть»?
Наче у нас всіх якась катаракта
І ми не бачимо справдішню суть.
Нас іноді з попелу піднімають
Ті люди, від яких, взагалі, не чекав,
Десь там вгорі мабуть краще знають
Хто руку подасть, а хто ще б затоптав.
Знецінене щось неймовірно важливе.
Тямиш це коли, в критичний момент,
Рука за плече твоє береться сміливо
Й не дозволить укласти валізи ущент.
Зима 2012
(відредаговано - березень 2013)
кому ти потр бен
© Copyright: Наталья Яшник, 2018
Свидетельство о публикации №118032603610
Свидетельство о публикации №118032603610
Рецензии