Я все життя учусь, учусь.., -
багатий досвід маю.
Але розумнішим чомусь
себе не відчуваю.
Іду стежинами життя -
знов гулі набиваю.
Хоча не знаю до пуття,
куди я шкандибаю.
Природу-Матінку люблю,
надіюся на Небо.
Та часом щось таке роблю,
у чім нема потреби.
...А чи не так наш рід людський:
чужих планет дістався,
але в Історії Земній,
в собі не розібрався...
Та при незграбності такій
ось це я твердо знаю:
Що ти, дружино, - світоч мій,
що я тебе кохаю!
Я все життя учусь...
© Copyright: Анатолий Анненко, 2018
Свидетельство о публикации №118032603376
Свидетельство о публикации №118032603376
Рецензии