Очами грізними тумана
Дивився він.
Як ми летіли над хатами
Без білих крил.
Як падали, зламавши руки,
У жовтий день...
І потім плакали, як грудень
Густим дощем.
Ніхто не знав, що ми упали,
Не підійшов.
І тільки осінь наче шаллю
Нам гріла кров.
А він дивився, білий, вічний,
На нас земних.
І синій вечір понад криши
Зганяв птахів.
2008
До поеми Сон
© Copyright: Фалена Лысакова, 2018
Свидетельство о публикации №118032505654
Свидетельство о публикации №118032505654
Рецензии