Тримав він в кульочку напевно пів світу,
Поклав би і більше, поклав би ввесь світ,
Десь там, за пів світу, живе його дочка,
Йому не проїхать туди цілий світ.
То блуза була суперкольору — хакі,
З малюнком трави і пожовклих листків,
То лист, те послання з самих лише знаків,
То пісня без музики, навіть без слів.
Лиш вітер туди певно знає дорогу,
Він знає, він був, лише як попросить?
Нехай він розвіє, розвіє тривогу,
І смуток розвіє бодай хоч на мить.
А блуза і далі десь буде чекати,
Лежати й чекати, як вітер прийде,
Зелена в листочки зніміла соната,
Симфонія тиші співає ніде.
Симфонiя тишi
© Copyright: Игорь Стожар, 2018
Свидетельство о публикации №118032502504
Свидетельство о публикации №118032502504
Рецензии