Де цвіла калина в полі білим цвітом,
Там рясніла кетягом ще й горобина.
Закричали чорні птахи понад світом, -
Висіяла в полі чорний квіт війна…
Приспів:
А калина плаче, тужить горобина:
Біль пекучий серце навпіл розрива…
Маками червоними вигора стежина:
У могилі свіжій син чийсь спочива…
Тужить горобина, душу розриває…
Тиха осінь стежку лихом заміта…
Вітер на калині ягоди зриває
І в вінок печалі бережно впліта.
Плаче, гірко плаче гілка калинова,
Сльози її – краплі крові на траву…
Там полями бродить сум-печаль тернова,
Дощ осінній кропить горя куряву.
В степовому краю обірвалась стежка,
Під кулями згасло молоде життя…
На грудях героя - вишита мережка, -
Наче шлях широкий в вічне майбуття….
Приспів (той же).
А калина плаче
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2018
Свидетельство о публикации №118032407575
Свидетельство о публикации №118032407575
Рецензии