По дорогам я непрочь скитаться. Лидия Скрипка

Ще не проти в мандри пiлiгримом

Лида Скрипка

Чи комусь згодяться ці буденні
Вічні надокучливі думки?
Відганяю сумніви щоденні,
Й серцем занотовую рядки.

До життя ніколи небайдужа,
Прагну, щоб мій дар не спопелів.
Кожен вірш – із колючками ружа:
Похибки душі і влучність слів.

Невгамовний час, мудріша думка,
Втім такі спокусливі до мрій.
В єдності душі й рядків задумка –
Посприяти б їм в життєвій грі.

Ще не проти в мандри пілігримом,
Щоб в кишені ручка і блокнот.
Хай хвилює і проймає рима,
Може роз’ятрить і кілька нот.
------------------------------
«По дорогам я непрочь скитаться» Лидия Скрипка

Ах, кому сгодятся эти мысли,
Повседневных думок круговерть?
Каждый день я пробиваюсь к смыслу
И привыкла больше сердцем петь.

К жизни никогда не равнодушна,
Я стремлюсь, чтоб дар мой вас не сжёг.
Каждый стих встречает вас радушно:
В нём – ошибки душ и меткость строк.

Неспокойный час и мудрость ночи –
Все они содействуют мечтам,
И с душой соединились строчки.
Жизнь – игра, а стих в ней – светлый храм.

По дорогам я непрочь скитаться,
Чтоб в котомке – ручка и блокнот.
Пусть от рифмы будет волноваться
Мой читатель, слыша звоны нот. (24.03.2018)